ПОЛІРУВАННЯ ОПТИЧНИХ ПОВЕРХОНЬ ДЕТАЛЕЙ З ПОЛІМЕРНИХ МАТЕРІАЛІВ
Анотація
Метою даного дослідження є вивчення закономірностей впливу фізико-хімічних властивостей оброблюваного матеріалу та дисперсної системи на показники полірування полімерних оптичних матеріалів. На основі аналізу механізму полірування неметалевих матеріалів показано, що видалення оброблюваного матеріалу і формування шорсткості поверхні є наслідком видалення з неї наночастинок шламу, яке відбувається в результаті ферстерівского резонансного перенесення енергії (FRET) між частинками дисперсної фази та оброблюваною поверхнею в резонаторі, що утворюється двома паралельними поверхнями оброблюваного матеріалу і притиру. Система «оброблювана поверхня – дисперсна система – поверхня притиру» представлена як квантовий генератор наночастинок, потужність генерації яких залежить від добротності резонатора і визначає показники полірування. В результаті досліджень встановлено, що під час полірування оптичних поверхонь деталей з полістиролу, поліметилметакрилату та аллілдігліколькарбонату за допомогою дисперсних систем з мікро- та нанопорошків продуктивність полірування експоненційно зменшується за підвищення частотного показника ефективності FRET та лінійно зростає за підвищення часового показника ефективності FRET. Показано, що шорсткість полірованих поверхонь погіршується за зменшення частотного показника. За зменшення часового показника ефективності FRET шорсткість оброблених поверхонь поліпшується. Встановлено, що продуктивність полірування полімерних оптичних матеріалів нелінійно збільшується, а шорсткість полірованих поверхонь погіршується за підвищення добротності резонатора. Результати дослідження доцільно використовувати при розробці процесів хіміко-механічного полірування неметалевих матеріалів.
