ПОЛІРУВАННЯ ОПТИЧНИХ ПОВЕРХОНЬ ДЕТАЛЕЙ З ПОЛІСТИРОЛУ

Анотація

Метою даного дослідження є вивчення закономірностей впливу фізичних властивостей оброблюваного матеріалу та дисперсної системи на показники полірування оптичних деталей з полістиролу. В результаті дослідження механізму полірування оптичних деталей з полістиролу за допомогою дисперсної системи з мікро- та наночастинок полірувального порошку встановлено, що утворення наночастинок шламу оброблюваного матеріалу і наночастинок зносу полірувального порошку є наслідком FRET між енергетичними рівнями частинок полірувального порошку і оброблюваного матеріалу в чотирьохмодовому режимі, яке відбувається у відкритому резонаторі, утвореному двома паралельними поверхнями оброблюваного матеріалу і притира. Показано, що швидкість зняття оброблюваного матеріалу та інтенсивність зношування полірувального порошку під час полірування полістиролу визначаються сумарними за всіма модами коефіцієнтами об’ємного зносу, сумарними значеннями часу життя збудженого стану кластерів оброблюваної поверхні і частинок полірувального порошку і результуючою добротністю резонатора на всіх можливих частотах дискретного спектру. Встановлено, що результати теоретичного розрахунку швидкості зняття оброблюваного матеріалу під час полірування оптичних деталей з полістиролу добре узгоджується з даними експериментального визначення продуктивності полірування за відхилення до 3 %. Показано, що шорсткість полірованої поверхні залежить від добротності резонатора на всіх дозволених частотах і характеризується параметрами Ra, Rq і Rmax, які є суперпозицією цих параметрів, характерних для кожної з можливих мод. Встановлено, що швидкість зняття оброблюваного матеріалу і шорсткість полірованих поверхонь задовольняють вимогам, що висуваються до процесу полірування оптичних поверхонь. Результати дослідження доцільно використовувати при розробці процесів полірування полімерних оптичних матеріалів.