ПОЛІРУВАННЯ ПЛОСКИХ ПОВЕРХОНЬ ДЕТАЛЕЙ ОПТОТЕХНІКИ З МІДІ І АЛЮМІНІЮ

Анотація

Метою даної роботи є дослідження закономірностей знімання оброблюваного матеріалу і формування нанопрофілю полірованих оптичних поверхонь деталей з міді і алюмінію під час полірування за допомогою дисперсних систем з мікро- і нанопорошків метаборату міді та двооксиду церію. В результаті дослідження закономірностей полірування оптичних поверхонь деталей з міді і алюмінію встановлено, що швидкість знімання оброблюваного матеріалу зростає за підвищення добротності мікрорезонатора, який утворено поверхнями оброблюваного матеріалу і частинки полірувального порошку, збільшення часу життя квантових точок на оброблюваній поверхні у збудженому стані, коефіцієнту об’ємного зносу та найбільш ймовірного розміру наночастинок шламу, що свідчить про однакові закономірності полірування оптичних деталей з міді і алюмінію та неметалевих матеріалів. Встановлено, що параметри шорсткості Ra, Rq і Rmax полірованих поверхонь оптичних деталей з міді і алюмінію лінійно зростають за підвищення добротності мікрорезонатора і збільшення найбільш ймовірного розміру наночастинок шламу у відповідності до загальних закономірностей полірування. Показано, що теоретично розраховані значення швидкості знімання оброблюваного матеріалу під час полірування міді і алюмінію за допомогою дисперсних систем з мікро- і нанопорошків метаборату міді і двооксиду церію добре узгоджуються з даними експериментального визначення продуктивності полірування за відхилення 2–5 %. Обґрунтовано доцільність застосування полірувальної дисперсної системи з мікро- та нанопорошків метаборату міді для полірування оптичних поверхонь деталей з міді і алюмінію, яка забезпечує необхідну шорсткість полірованих поверхонь за високої швидкості знімання оброблюваного матеріалу. Результати дослідження доцільно використовувати при розробці технологічних процесів полірування оптичних поверхонь деталей з міді і алюмінію.