РОЗСІЮВАННЯ НАНОЧАСТИНОК ШЛАМУ І ЗНОСУ ПОЛІРУВАЛЬ-НОГО ПОРОШКУ ПІД ЧАС ПОЛІРУВАННЯ МІДІ І АЛЮМІНІЮ

  • Юрій Філатов Інститут надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля НАН України
  • Володимир Сідорко Інститут надтвердих матеріалів ім. В. М. Бакуля НАН України
  • Сергій Ковальов Інститут надтвердих матеріалів ім. В. М. Бакуля НАН України
  • Оксана Юрчишин Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського»
Ключові слова: полірування, мідь, алюміній, метаборат міді, розсіювання наночастинок, наліт, розділення за діелектричною проникністю

Анотація

Метою даної роботи є вивчення закономірностей розсіювання наночастинок шламу і наночастинок зносу полірувального порошку під час полірування міді і алюмінію та утворення нальоту з цих наночастинок на поверхні притира. В результаті дослідження закономірностей розсіювання наночастинок шламу і наночастинок зносу полірувального порошку під час полірування міді і алюмінію за допомогою дисперсних систем з мікро- та нанопорошків метаборату міді з дисперсним середовищем у вигляді гасу або води, а також утворення нальоту з цих наночастинок на робочій поверхні притира, встановлено, що поверхні притира досягають лише частинки шламу, розсіяні вперед, і частинки зносу полірувального порошку, розсіяні назад, диференціальні перерізи яких, змінюючись в межах [2,3–102,0] Гб·ср-1 і [0,7–4,8] Мб·ср-1, суттєво зменшуються за збільшення розділення між наночастинками шламу, наночастинками зносу полірувального порошку і дисперсним середовищем за діелектричною проникністю. Показано, що повні перерізи розсіювання наночастинок sm і sp, змінюючись в межах [0,05–1,78] Мб і [0,37–0,53] Мб, також зменшуються за збільшення розділення між наночастинками шламу, наночастинками зносу і дисперсним середовищем за діелектричною проникністю, а максимум sm/sp = 3,3 і мінімум sm/sp = 0,1, які характерні для взаємодії наночастинок в системах «мідь–гас» і «алюміній–вода», свідчать про більш вірогідне утворення нальоту на робочій поверхні притира з наночастинок шламу – у першому випадку і з наночастинок зносу полірувального порошку – у другому. Експериментально підтверджено, що під час полірування міді за допомогою мікро- та нанопорошків метаборату міді в дисперсному середовищі гасу на поверхні притира спостерігали наліт з частинок міді, а під час полірування алюмінію у водяному дисперсному середовищі спостерігали наліт з частинок метаборату міді. Результати дослідження доцільно використовувати при розробці технологічних процесів полірування оптичних поверхонь деталей з міді і алюмінію.

Опубліковано
2025-11-21
Розділ
Розробка і впровадження обладнання та інструменту, оснащеного твердими сплавами,